Урок №7
Мета:
1)
ознайомити учнів з тим, як євангелісти Матфей, Марк та Лука у Святому письмі
передають великі сподівання, які покладав Ісус Христос на сприйняття дітьми
Христових повчань і настанов завдяки чистоті їх дитячих сердець;
2) формувати
почуття відповідальності за свої вчинки, а, значить, і обов’язків перед Богом;
3) викликати
у дітей бажання працювати над собою і стати найбільшими доброчинцями для людей,
найкращими дітьми своєї Батьківщини.
Тип уроку: комбінований
Обладнання : Біблія, репродукція
ХІД УРОКУ
1.
Організаційний
момент
2.
Актуалізація опорних знань учнів
1.
Відтворити на дошці схему духовного зростання людини, проаналізувати її,
спробувати пояснити. (Наприклад, у вигляді сходинок або драбинки)
- Якщо людина порушує Заповіді Божі? (людина чинить
гріх)
- Чи є у
грішної людини шляхи до духовного вдосконалення? (є, через щире каяття)
2.
- Хто отримав 10 Заповідей Божих і
за яких умов?
(Мойсей, на горі Синай, під час виходу ізраїльського народу із єгипетської
неволі. Написані на 2х кам’яних скрижалях.)
3.
- Хто отримав заповідь від Бога до
Мойсея?
(Адам і Єва отримали заповідь не їсти плодів з дерева пізнання добра і
зла…)
4.
- Після Мойсея Хто приніс заповіді
від Бога? (Ісус
Христос – Нагірна проповідь)
5.
- На які дві групи можна поділити
Заповіді Божі ? (Перша – ті, що стосуються Бога; друга – ті,
що стосуються людей)
6.
- Назвіть Заповіді і скажіть, чи актуальні
вони сьогодні, у наш час? (Актуальні, бо в них закладена абсолютна мораль, тобто
вони не змінюються стосовно історичних умов).
-
Давайте помріємо: якби усі люди жили за Заповідями Божими, яким би був Світ
? (добрішим,
милосерднішим, радісним, світлим…)
3.
Мотивація
навчальної діяльності
(Вірш на дошці):
МОЛИСЬ, ДИТЯ !
Молись, дитя: сомненья камень
Твоей груди не тяготит;
Твоей молитвы чистый пламень
Святой любовию горит.
Молись, дитя: тебе внимает
Творец бесчисленных миров,
И капли слез твоих считает,
И отвечать тебе готов.
Никитин
- Як ви думаєте, чому автор
вважає необхідним, щоб молилися діти?
- Чи може це справа тільки дорослих?
- Чи потрібна Господу дитяча молитва?
4. Робота над темою
уроку
(Клас ділиться на три групи.
Кожна група отримує завдання: відкрити Євангеліє, прочитати визначені їм стіхи
і відповісти на запитання:
- За що Господь « вознегодовал» на своїх учнів-апостолів?
- Як Ісус Христос ставився до дітей?
- Чому, на вашу думку, Господь сказав про
дітей, що саме «таковых есть Царствие Божие»?
1 гр. – Мтф. 19 : 13 - 15
2гр. – Мк. 10 : 13 - 16
3гр. – Лк. 18 : 15 - 17
Виступи груп. Діти висловлюють свої думки)
-
А зараз я б хотіла, щоб усі ви пригадали князя Володимира Мономаха, який, за словами літописця, «просвітив Руську
землю, як сонце» і його знамените «Повчання дітям».
(Роздається пам’ятка дітям з текстом уривку з « Повчання…» Текст читається
учнями вголос і обговорюється)
-
Що, на вашу думку, князь уважав за найвищі цінності в житті людини?
(Завдання групам:
1гр., 2гр. – записують у зошит моральні
якості, яких необхідно дотримуватися синам князя за батьківським заповітом;
3гр. – підбирає антоніми до названих чеснот)
- Що з цього
повчання ти візьмеш для себе?
5.
Систематизація знань,
умінь, навичок
-
Чому Ісус Христос покладав велике сподівання на сприйняття дітьми христових
повчань і настанов? (завдяки чистоті їх дитячих сердець)
-
Чи відчуваєте ви якісь обов’язки перед Богом ?
-
Як часто ви звертаєтеся до Бога в молитві?
6.
Домашнє
завдання
Прочитати «Притчу про приязнь» Івана Франка
Додаток до уроку № 7
ПАМ'ЯТКА
ІЗ «ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА ДІТЯМ»
Я, недостойний, дідом своїм
Ярославом Мудрим і батьком своїм і матір'ю своєю з роду Мономахів був наречений
руським іменем Володимир. Сидячи на санях, тобто збираючись уже помирати, звертаюсь
до вас з оцим словом.
Діти мої або хто інший, слухаючи
мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не
лінуйтеся, а щиро трудіться.
Що таке людина, як подумаєш про
це? Велика розумом людина, та не може осягнути вона всіх чудес землі. Дивіться,
як все мудро влаштовано на світі: як небо влаштоване, або як сонце, або як
місяць, або як зірки, і тьма, і світло, і земля як на водах покладена, Господи,
завдяки волі твоїй! А звірі, а птиці різні, а риби всілякі! І цьому диву
подивуємося, як створено людину і які різні та багатоликі людські обличчя; якби
і всіх людей зібрати, то кожен має свій вид і образ обличчя. І тому
подивуємося, як птиці небесні із раю-вирію летять, і перш за все до нашого
дому, але не поселяються в одній країні, а сильні й слабі розлітаються по всіх
землях, щоб наповнилися щебетом ліси і поля. Все це дано людям на користь, на
їжу і на радість їм. І знов скажемо: великі блага послані нам, грішним людям.
Ті ж птиці небесні, коли їм звелено, то заспівають і звеселяють людей, а коли
ні — то, маючи і мову свою, оніміють.
Прочитавши отсі слова, діти мої,
похваліть творця всього земного й небесного, а все, що далі, — то мого слабого
розуму повчання.
Перш за все не забувайте убогих,
а яко можете, по силі годуйте їх і подавайте сиротам.
І вдову захистіть, не дайте
сильним губити людину. Хто б не був, правий чи винний перед вами, не вбивайте і
не веліть убивати його; якщо і завинив хто в смерті, не губіть християнської
душі.
Якщо ж вам доведеться цілувати
хрест перед братами своїми або перед будь-ким, то перше спитайте свого серця,
на чому ви зможете стояти твердо, і тільки тоді цілуйте, а поклявшись, не
переступайте клятви, бо загубите душу свою.
Ніколи не майте гордощів у своєму
серці і в розумі, а скажіть: сьогодні живий, а завтра помру; смертні ми.
Старих шануйте, як батька, а
молодих, яко братів. Пам'ятайте, як учив мудрий Василь, зібравши круг себе
юнаків: при старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з
рівними і молодими мати згоду і бесіду вести без лукавства, а щонайбільше
розумом вбирати. Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато.
Очі тримати донизу, а душу вгору.
В домі своєму не ледачкуйте, а за
всім приглядайте самі, не покладайтесь на тіуна або на отрока, щоб не
посміялися люди ні з дому вашого, ні з вашого обіду.
На війну вирушивши, не лінуйтесь,
не сподівайтесь на воєвод; ні їжі, ні питтю не віддавайтесь без міри, ні
солодкому сну. Сторожу самі наряджайте і вночі, з усіх боків поставивши
охорону, лягайте відпочивати коло своїх воїнів, а вставайте рано. Зброю не
скидайте з себе поспіхом, не оглянувшись добре. Адже буває, що через лінь
людина зненацька гине.
Брехні
остерігайтесь і пияцтва, і облуди, від того душа гине і тіло.
Куди б ви не верстали шлях своєю
землею, не давайте отрокам своїм чинити зло і шкоду ні селам, ні посівам, щоб
люди не проклинали вас.
А куди б не прийшли і де б не
зупинилися, напійте і нагодуйте нужденного. Найбільше шануйте гостя, звідки 6
він до вас не прийшов: простий чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати
його дарунком, то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі,
прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною.
Хворого навідайте, покійника
проведіть в останню дорогу, бо всі ми смертні.
Не проминіть ніколи людину, не
привітавши її, і добре слово їй мовте. Жінку свою любіть, та не давайте їй
влади над собою.
Якщо забуваєте про це, то частіше
заглядайте в мою грамотицю: і мені не буде соромно, і вам буде добре.
Що вмієте, того не забувайте, а
чого не вмієте, того навчайтесь, — як батько мій, дома сидячи, знав п'ять мов,
через те й честь йому була в інших країнах. Лінощі — це мати всьому дурному:
хто що й знав, те забуде, а чого не вміє, того не навчиться. Добро своєю рукою
сіючи, не лінуйтесь ні на що хороше, і хай не застане вас сонце в постелі. Так
робив мій батько покійний і всі добрі мужі. На світанні, побачивши сонце, з
радістю прославте день новий і скажіть: Господи, додай мені літа до літа, щоб я
честю й добром виправдав життя своє. Так я кажу, коли сідаю думати з дружиною,
або збираюся чинити суд людям, або їхати на полювання, або збирати данину, або
лягти спочивати. Спочинок у полудень дається людям за труди: після трудів
спочиває і звір, і птиця, і люди.
Додаток до
уроку № 7
ІВАН
ФРАНКО
«ПРИТЧА ПРО ПРИЯЗНЬ»
Вмираючи, покликав батько сина ,
Що був його єдиная дитина.
I мовив, звiвши голову стару:
"Мiй синку, швидко я, мабуть, умру.
Дав Бог прожити много лiт,
Добра надбати i пiзнати свiт.
Добро тобi лишаю. Не марнуй
Його, та й понад мiру не цiнуй.
Не думай в нiм мету життя знайти, -
Се сходи лиш до вищоi мети.
Та крiм добра, ти маєш, синку, те,
Що найважнiше – серце золоте,
Досить науки i здоровий ум,
I вже пройшов ти молодостi шум.
Одного лиш бажаю ще тобi:
Щоб мав ти друга щирого собi".
Син мовив: "Татку, дяка вам і честь!
Та в мене друзiв щирих много єсть".
"О синку, много при їдi й винi,
Та в горю помогти - напевно, нi!
Я, сiмдесят п’ять лiт проживши, вспiв
Знайти одного лиш – та й то напiв".
" Нi, татку, - мовив син, - з моiх друзяк
Пiде за мене кождий хоч на гак!"
Всмiхнувсь отець. "Щасливий, синку, ти,
Та я би радив пробу навести.
Зарiж теля i запакуй у мiх,
А нiччю йди з тим до друзяк своiх.
Скажи: "Бiда! Я чоловiка вбив!"
Проси, щоб захистив тебе и скрив.
Своiх так перепробуй, а потiм
Застукай i в мойого друга дiм".
Послухав син. Як смерклося цiлком,
Пiшов важким нав’ючений мiшком.
До друга найлюбiшого ворiт
Застукав: "Живо, живо отворiть!"
Явився друг. "Се що тебе жене?"
"Я чоловiка вбив. Сховай мене!"
Та сей, не отворяючи ворiт,
Сказав: "Тiкай! Чи ще мене й мiй рiд
Ти хочеш у тяжку бiду вплескать?
Адже ж коли почнуть тебе шукать,
То де ж пiдуть насамперед? Сюди!
Бо знають, що я друг твiй! Геть iди"
Пiшов по iнших своїх другах син,-
Не скрив його, не втiшив нi один.
А дехто мовив: "Забирайся ти!
Я зараз мушу властям донести.
Адже ж всi знають, як дружим ми,-
Ще скажуть, що до спiлки вбили ми".
Отак всю нiч продвигавши свiй мiх,
До батькового друга вiн прибiг.
"Рятуйте,
дядьку! Я людину вбив,
Та вже й у мiстi шуму наробив!
Ось труп! Там десь погоня вже жене!
Ой пробi, скрийте трупа і мене!"
Старий живенько замки відкрутив
I з мiхом парубка в свiй дом пустив.
"Ну, ну, ходи, небоже, скрийся тут!
А трупа десь я впру в безпечний кут".
Замкнув ворота, взяв на плечi мiх -
Та парубок упав йому до нiг.
"Спасибi,
дядьку! Не турбуйтесь, нi!
Нiяке зло не сталося менi".
I вiн сказав йому батькiвську рiч
I все, що дiялося з ним ту нiч,
I як подвiйно тут вiн скористав:
1)
ознайомити учнів з тим, як євангелісти Матфей, Марк та Лука у Святому письмі
передають великі сподівання, які покладав Ісус Христос на сприйняття дітьми
Христових повчань і настанов завдяки чистоті їх дитячих сердець;
2) формувати
почуття відповідальності за свої вчинки, а, значить, і обов’язків перед Богом;
3) викликати
у дітей бажання працювати над собою і стати найбільшими доброчинцями для людей,
найкращими дітьми своєї Батьківщини.
Тип уроку: комбінований
Обладнання : Біблія, репродукція
ХІД УРОКУ
1.
Організаційний
момент
2.
Актуалізація опорних знань учнів
1.
Відтворити на дошці схему духовного зростання людини, проаналізувати її,
спробувати пояснити. (Наприклад, у вигляді сходинок або драбинки)
- Якщо людина порушує Заповіді Божі? (людина чинить
гріх)
- Чи є у
грішної людини шляхи до духовного вдосконалення? (є, через щире каяття)
2.
- Хто отримав 10 Заповідей Божих і
за яких умов?
(Мойсей, на горі Синай, під час виходу ізраїльського народу із єгипетської
неволі. Написані на 2х кам’яних скрижалях.)
3.
- Хто отримав заповідь від Бога до
Мойсея?
(Адам і Єва отримали заповідь не їсти плодів з дерева пізнання добра і
зла…)
4.
- Після Мойсея Хто приніс заповіді
від Бога? (Ісус
Христос – Нагірна проповідь)
5.
- На які дві групи можна поділити
Заповіді Божі ? (Перша – ті, що стосуються Бога; друга – ті,
що стосуються людей)
6.
- Назвіть Заповіді і скажіть, чи актуальні
вони сьогодні, у наш час? (Актуальні, бо в них закладена абсолютна мораль, тобто
вони не змінюються стосовно історичних умов).
-
Давайте помріємо: якби усі люди жили за Заповідями Божими, яким би був Світ
? (добрішим,
милосерднішим, радісним, світлим…)
3.
Мотивація
навчальної діяльності
(Вірш на дошці):
МОЛИСЬ, ДИТЯ !
Молись, дитя: сомненья камень
Твоей груди не тяготит;
Твоей молитвы чистый пламень
Святой любовию горит.
Молись, дитя: тебе внимает
Творец бесчисленных миров,
И капли слез твоих считает,
И отвечать тебе готов.
Никитин
- Як ви думаєте, чому автор
вважає необхідним, щоб молилися діти?
- Чи може це справа тільки дорослих?
- Чи потрібна Господу дитяча молитва?
4. Робота над темою
уроку
(Клас ділиться на три групи.
Кожна група отримує завдання: відкрити Євангеліє, прочитати визначені їм стіхи
і відповісти на запитання:
- За що Господь « вознегодовал» на своїх учнів-апостолів?
- Як Ісус Христос ставився до дітей?
- Чому, на вашу думку, Господь сказав про
дітей, що саме «таковых есть Царствие Божие»?
1 гр. – Мтф. 19 : 13 - 15
2гр. – Мк. 10 : 13 - 16
3гр. – Лк. 18 : 15 - 17
Виступи груп. Діти висловлюють свої думки)
-
А зараз я б хотіла, щоб усі ви пригадали князя Володимира Мономаха, який, за словами літописця, «просвітив Руську
землю, як сонце» і його знамените «Повчання дітям».
(Роздається пам’ятка дітям з текстом уривку з « Повчання…» Текст читається
учнями вголос і обговорюється)
-
Що, на вашу думку, князь уважав за найвищі цінності в житті людини?
(Завдання групам:
1гр., 2гр. – записують у зошит моральні
якості, яких необхідно дотримуватися синам князя за батьківським заповітом;
3гр. – підбирає антоніми до названих чеснот)
- Що з цього
повчання ти візьмеш для себе?
5.
Систематизація знань,
умінь, навичок
-
Чому Ісус Христос покладав велике сподівання на сприйняття дітьми христових
повчань і настанов? (завдяки чистоті їх дитячих сердець)
-
Чи відчуваєте ви якісь обов’язки перед Богом ?
-
Як часто ви звертаєтеся до Бога в молитві?
6.
Домашнє
завдання
Прочитати «Притчу про приязнь» Івана Франка
Додаток до уроку № 7
ПАМ'ЯТКА
ІЗ «ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА ДІТЯМ»
Я, недостойний, дідом своїм
Ярославом Мудрим і батьком своїм і матір'ю своєю з роду Мономахів був наречений
руським іменем Володимир. Сидячи на санях, тобто збираючись уже помирати, звертаюсь
до вас з оцим словом.
Діти мої або хто інший, слухаючи
мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не
лінуйтеся, а щиро трудіться.
Що таке людина, як подумаєш про
це? Велика розумом людина, та не може осягнути вона всіх чудес землі. Дивіться,
як все мудро влаштовано на світі: як небо влаштоване, або як сонце, або як
місяць, або як зірки, і тьма, і світло, і земля як на водах покладена, Господи,
завдяки волі твоїй! А звірі, а птиці різні, а риби всілякі! І цьому диву
подивуємося, як створено людину і які різні та багатоликі людські обличчя; якби
і всіх людей зібрати, то кожен має свій вид і образ обличчя. І тому
подивуємося, як птиці небесні із раю-вирію летять, і перш за все до нашого
дому, але не поселяються в одній країні, а сильні й слабі розлітаються по всіх
землях, щоб наповнилися щебетом ліси і поля. Все це дано людям на користь, на
їжу і на радість їм. І знов скажемо: великі блага послані нам, грішним людям.
Ті ж птиці небесні, коли їм звелено, то заспівають і звеселяють людей, а коли
ні — то, маючи і мову свою, оніміють.
Прочитавши отсі слова, діти мої,
похваліть творця всього земного й небесного, а все, що далі, — то мого слабого
розуму повчання.
Перш за все не забувайте убогих,
а яко можете, по силі годуйте їх і подавайте сиротам.
І вдову захистіть, не дайте
сильним губити людину. Хто б не був, правий чи винний перед вами, не вбивайте і
не веліть убивати його; якщо і завинив хто в смерті, не губіть християнської
душі.
Якщо ж вам доведеться цілувати
хрест перед братами своїми або перед будь-ким, то перше спитайте свого серця,
на чому ви зможете стояти твердо, і тільки тоді цілуйте, а поклявшись, не
переступайте клятви, бо загубите душу свою.
Ніколи не майте гордощів у своєму
серці і в розумі, а скажіть: сьогодні живий, а завтра помру; смертні ми.
Старих шануйте, як батька, а
молодих, яко братів. Пам'ятайте, як учив мудрий Василь, зібравши круг себе
юнаків: при старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з
рівними і молодими мати згоду і бесіду вести без лукавства, а щонайбільше
розумом вбирати. Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато.
Очі тримати донизу, а душу вгору.
В домі своєму не ледачкуйте, а за
всім приглядайте самі, не покладайтесь на тіуна або на отрока, щоб не
посміялися люди ні з дому вашого, ні з вашого обіду.
На війну вирушивши, не лінуйтесь,
не сподівайтесь на воєвод; ні їжі, ні питтю не віддавайтесь без міри, ні
солодкому сну. Сторожу самі наряджайте і вночі, з усіх боків поставивши
охорону, лягайте відпочивати коло своїх воїнів, а вставайте рано. Зброю не
скидайте з себе поспіхом, не оглянувшись добре. Адже буває, що через лінь
людина зненацька гине.
Брехні
остерігайтесь і пияцтва, і облуди, від того душа гине і тіло.
Куди б ви не верстали шлях своєю
землею, не давайте отрокам своїм чинити зло і шкоду ні селам, ні посівам, щоб
люди не проклинали вас.
А куди б не прийшли і де б не
зупинилися, напійте і нагодуйте нужденного. Найбільше шануйте гостя, звідки 6
він до вас не прийшов: простий чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати
його дарунком, то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі,
прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною.
Хворого навідайте, покійника
проведіть в останню дорогу, бо всі ми смертні.
Не проминіть ніколи людину, не
привітавши її, і добре слово їй мовте. Жінку свою любіть, та не давайте їй
влади над собою.
Якщо забуваєте про це, то частіше
заглядайте в мою грамотицю: і мені не буде соромно, і вам буде добре.
Що вмієте, того не забувайте, а
чого не вмієте, того навчайтесь, — як батько мій, дома сидячи, знав п'ять мов,
через те й честь йому була в інших країнах. Лінощі — це мати всьому дурному:
хто що й знав, те забуде, а чого не вміє, того не навчиться. Добро своєю рукою
сіючи, не лінуйтесь ні на що хороше, і хай не застане вас сонце в постелі. Так
робив мій батько покійний і всі добрі мужі. На світанні, побачивши сонце, з
радістю прославте день новий і скажіть: Господи, додай мені літа до літа, щоб я
честю й добром виправдав життя своє. Так я кажу, коли сідаю думати з дружиною,
або збираюся чинити суд людям, або їхати на полювання, або збирати данину, або
лягти спочивати. Спочинок у полудень дається людям за труди: після трудів
спочиває і звір, і птиця, і люди.
Додаток до
уроку № 7
ІВАН
ФРАНКО
«ПРИТЧА ПРО ПРИЯЗНЬ»
Вмираючи, покликав батько сина ,
Що був його єдиная дитина.
I мовив, звiвши голову стару:
"Мiй синку, швидко я, мабуть, умру.
Дав Бог прожити много лiт,
Добра надбати i пiзнати свiт.
Добро тобi лишаю. Не марнуй
Його, та й понад мiру не цiнуй.
Не думай в нiм мету життя знайти, -
Се сходи лиш до вищоi мети.
Та крiм добра, ти маєш, синку, те,
Що найважнiше – серце золоте,
Досить науки i здоровий ум,
I вже пройшов ти молодостi шум.
Одного лиш бажаю ще тобi:
Щоб мав ти друга щирого собi".
Син мовив: "Татку, дяка вам і честь!
Та в мене друзiв щирих много єсть".
"О синку, много при їдi й винi,
Та в горю помогти - напевно, нi!
Я, сiмдесят п’ять лiт проживши, вспiв
Знайти одного лиш – та й то напiв".
" Нi, татку, - мовив син, - з моiх друзяк
Пiде за мене кождий хоч на гак!"
Всмiхнувсь отець. "Щасливий, синку, ти,
Та я би радив пробу навести.
Зарiж теля i запакуй у мiх,
А нiччю йди з тим до друзяк своiх.
Скажи: "Бiда! Я чоловiка вбив!"
Проси, щоб захистив тебе и скрив.
Своiх так перепробуй, а потiм
Застукай i в мойого друга дiм".
Послухав син. Як смерклося цiлком,
Пiшов важким нав’ючений мiшком.
До друга найлюбiшого ворiт
Застукав: "Живо, живо отворiть!"
Явився друг. "Се що тебе жене?"
"Я чоловiка вбив. Сховай мене!"
Та сей, не отворяючи ворiт,
Сказав: "Тiкай! Чи ще мене й мiй рiд
Ти хочеш у тяжку бiду вплескать?
Адже ж коли почнуть тебе шукать,
То де ж пiдуть насамперед? Сюди!
Бо знають, що я друг твiй! Геть iди"
Пiшов по iнших своїх другах син,-
Не скрив його, не втiшив нi один.
А дехто мовив: "Забирайся ти!
Я зараз мушу властям донести.
Адже ж всi знають, як дружим ми,-
Ще скажуть, що до спiлки вбили ми".
Отак всю нiч продвигавши свiй мiх,
До батькового друга вiн прибiг.
"Рятуйте,
дядьку! Я людину вбив,
Та вже й у мiстi шуму наробив!
Ось труп! Там десь погоня вже жене!
Ой пробi, скрийте трупа і мене!"
Старий живенько замки відкрутив
I з мiхом парубка в свiй дом пустив.
"Ну, ну, ходи, небоже, скрийся тут!
А трупа десь я впру в безпечний кут".
Замкнув ворота, взяв на плечi мiх -
Та парубок упав йому до нiг.
"Спасибi,
дядьку! Не турбуйтесь, нi!
Нiяке зло не сталося менi".
I вiн сказав йому батькiвську рiч
I все, що дiялося з ним ту нiч,
I як подвiйно тут вiн скористав:
Немає коментарів:
Дописати коментар